Public Policy in the Sphere of Activity of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine: Approaches to Determining the Essence and Content

The aim of the article is to define a modern interpretation of the categories "public policy" and "the sphere of activity of bodies of the Ministry of Internal Affairs", as well as the essence and content of public policy of Ukraine in this field. To achieve this goal, general scientific and special methods of cognition are used, namely: methods of analysis, synthesis, structural and functional, hermeneutics, comparison, special legal and some others. It is emphasized that public policy should be considered in two notions: 1) as the established course (state) of development of the State and society; 2) as a type of public activity (process) regarding the formulation of public policy (political process) and its implementation (executive activity). The focus of the study is on the social relations that arise in the course of activities of the bodies of the Ministry of Internal Affairs are relatively close, similar, and related in their nature. Therefore, objectively existing link between these social relations and their specificity require the integration of these relations into one domain. In the current context, public policy in the sphere of activity of bodies of Ministry of Internal Affairs of Ukraine is proposed to consider as the purposeful and organizational activity of specially authorized public bodies and representatives of civil society in determining strategic goals, targets, forms and means of their achievement in the field of law enforcement activity. It should be emphasized that this law-enforcement activity is directly related to providing improvement of safe living environment as a basis for internal security in Ukraine, the formation of a modern system of internal security as a deterrent to the aggressor country, as well as the implementation of effective integrated border management and balanced migration policy in Ukraine

THE METHOD OF EARNED REQUIREMENTS FOR PROJECT MONITORING

Процессы управления требованиями в значительной степени определяют успешность проекта и должны обеспечивать его адаптивность к изменениям требований заинтересованных сторон. На сегодня эти процессы недостаточно формализованы, в частности, для традиционного проектного менеджмента. Следовательно, есть необходимость разработки и формализации методов управления и контроля требований. Предметом данного исследования являются методы управления требованиями стейкхолдеров в проектах. Цель статьи – повышение эффективности мониторинга требований заинтересованных сторон проекта за счет разработки метода освоенных требований и модели, которая формализует этот метод. Для достижения цели реализованы следующие задачи: интеграция иерархической структуры требований и классической иерархической структуры работ проекта с получением матрицы контрольных точек требований стейкхолдеров, связывающей определенное требование с работами, которые необходимо осуществить для его выполнения; разработка метода мониторинга требований; построение функциональной модели предложенного метода. Использованы методы декомпозиции, функционального моделирования, модифицированный метод освоенного объема. Получены следующие результаты: разработан метод мониторинга требований, который позволяет отслеживать выполнение требований заинтересованных сторон проекта во времени в соответствии с объемом фактически израсходованных ресурсов по аналогии с методом освоенного объема. Подход, основанный на интеграции иерархической структуры требований и иерархической структуры работ проекта, позволяет дополнить существующие методы классификации заинтересованных сторон проекта показателем ресурсоемкости требований. Выводы. Предложенный метод формализует процессы управления требованиями в проекте, позволяет определять ресурсную нагрузку требований, дополняет существующие модели классификации требований этим показателем. Поддержкой практической реализации метода является разработанная функциональная модель в нотации IDEF0. Определены области проектного менеджмента (по стандарту PMBOK), для которых использование предложенного подхода будет наиболее эффективным. В процессе формирования исходных данных для использования метода следует учитывать существование определенных ограничений, которые определяются существованием различных типов требований заинтересованных сторон проекта и размерностью множеств "требования" и "работы".Процеси управління вимогами значною мірою визначають успішність проекту і повинні забезпечувати його адаптивність до змін у вимогах зацікавлених сторін. На сьогодні ці процеси є недостатньо формалізованими, зокрема, для традиційного проектного менеджменту. Отже, є необхідність розробки та формалізації методів управління і контролю вимог. Предметом даного дослідження є методи управління вимогами стейкхолдерів у проектах. Мета статті – підвищення ефективності моніторингу вимог зацікавлених сторін проекту за рахунок розробки методу освоєних вимог та моделі, що формалізує цей метод.  Для досягнення мети реалізовано наступні завдання: інтеграція ієрархічної структури вимог  і класичної ієрархічної структури робот проекту з отриманням матриці контрольних точок виконання вимог стейкхолдерів, що пов’язує певну вимогу з роботами, які необхідно здійснити для її виконання; розробка методу моніторингу вимог; побудова функціональної моделі запропонованого методу. Використано методи декомпозиції, функціонального моделювання, модифікований метод освоєного обсягу. Отримано такі результати: розроблено метод моніторингу вимог, який дозволяє відстежувати виконання вимог зацікавлених сторін проекту у часі у відповідності до обсягу фактично витрачених ресурсів за аналогією з методом освоєного обсягу. Підхід, що засновано на інтеграції ієрархічної структури вимог та ієрархічної структури робот проекту, дозволяє доповнити існуючи методи класифікації зацікавлених сторін проекту показником ресурсомісткості вимог. Висновки. Запропонований метод формалізує процеси управління вимогами у проекті, дозволяє визначати  ресурсне  навантаження вимог, що доповнює існуючи моделі класифікації вимог цим показником. Підтримкою практичної реалізації методу є розроблена функціональна модель у нотації IDEF0. Визначено галузі проектного менеджменту (за стандартом PMBOK), для яких використання запропонованого підходу буде найбільш ефективним. У процесі формування вихідних даних для використання методу слід враховувати існування певних обмежень, які визначаються існуванням різних типів вимог зацікавлених сторін проекту і розмірністю множин "вимоги" та "роботи".The requirements management processes largely determine the success of a project and should ensure its adaptability to changes in the requirements of stakeholders. Today, these processes are not sufficiently formalized, in particular, for traditional project management. Consequently, management and control requirements should be developed and formalized. The subject matter of this study is methods that manage the requirements of stakeholders in projects. The aim of the article is to increase the effectiveness of monitoring the requirements of the project stakeholders by developing the method of earned requirements and the model that formalizes this method. To achieve the goal, the following tasks are completed: integration of the hierarchical structure of requirements and the classical hierarchical structure of the project activities for obtaining the matrix of control points to meet the requirements of stakeholders linking a certain requirement to the activities that should be carried out to execute the project; development of the method of monitoring requirements; development of a functional model of the suggested method. The methods used are: the methods of decomposition, functional modeling and the modified method of earned volume. The following results were obtained: the method of requirement monitoring was developed; this method enables monitoring carrying out the requirements of project stakeholders in time according to the volume of actually used resources by analogy with the method of earned volume. The approach based on the integration of the hierarchical structure of requirements and the hierarchical structure of the project activities enables supplementing the existing methods of classification of project stakeholders by the indicator of resource requirements. Conclusions.The suggested method formalizes the requirements management processes in the project, enables determining the resource load of requirements, adds this factor to the existing model of requirements. This method is practically supported by the functional model in the IDEF0 notation. The areas of project management (according to the PMBOK standard) where the use of the suggested approach is the most effective are identified. In the process of generating output data for this method use, certain constraints should be considered; these constraints are determined by different types of project stakeholders’ requirements and the dimension of the sets of "requirements" and "activities"

МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ОЧІКУВАНЬ ЗАЦІКАВЛЕНИХ СТОРІН І ЇХ КОРИГУВАННЯ ПРИ СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ПРОГРАМОЮ ПРОЕКТІВ

Предметом дослідження в статті є управління зацікавленими сторонами проектів при реалізації стратегії програми. Мета статті – розробка методу визначення очікувань зацікавлених сторін і їх коригування з позицій стратегічного управління програмою проектів. В статті вирішуються наступні завдання: виділити у певну класифікацію стейкхолдерів проектів залежно від характеру їх ставлення до стратегії програми проектів; розробити матрицю оцінки рівня їх залучення до реалізації стратегії програми; модифікувати матрицю "влада/інтерес" для більш точного представлення характеру інтересу; побудувати модель стратегічного кубу зацікавлених сторін проектів та програм;  розробити рекомендації щодо організації цілеспрямованого впливу на очікування зацікавлених сторін проектів програми з метою коригування їх очікувань для сприяння ефективності реалізації стратегії програми. Використовуються такі методи: теорія множин, кола Ейлера, матричні та графоаналітичні методи. Отримані результати: pозроблена класифікація стейкхолдерів проектів залежно від характеру їх ставлення до стратегії програми проектів. Матриця оцінки рівня залучення стейкхолдерів до реалізації стратегії програми передбачає розробку поточного та бажаного стану. Модифікована матриця "влада/інтерес" розмірністю 2*4 містить у кожному квадранті рекомендації щодо управління стейкхолдерами. Побудована модель стратегічного кубу зацікавлених сторін містить 20 квадрантів. Сформульовані рекомендації щодо використання методу з п’яти етапів для визначення очікувань зацікавлених сторін і їх коригування з позицій стратегічного управління програмою проектів. Висновки: розроблено метод визначення очікувань зацікавлених сторін і їх коригування, заснований на оцінці рівня залучення стейкхолдерів до реалізації стратегії програми проектів з урахуванням класифікації відповідно до характеру ставлення до неї, який на відміну від існуючих передбачає побудову та аналіз модифікованої матриці "влада/інтерес" та стратегічного кубу зацікавлених сторін проектів та програм, що дозволяє розширити горизонт аналізу та швидкість реагування  на мінливі запити стейкхолдерів при плануванні реалізації стратегії програми

МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ОЧІКУВАНЬ ЗАЦІКАВЛЕНИХ СТОРІН І ЇХ КОРИГУВАННЯ ПРИ СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ПРОГРАМОЮ ПРОЕКТІВ

The subject matter of the article is the management of the stakeholders of projects while implementing the program strategy. The goal of the work is to develop a method for determining the expectations of stakeholders and their adjustment in the context of the strategic management of the program of projects. The following tasks are solved in the article: project stakeholders are classified depending on the nature of their relationship to the strategy of the program of the project; a matrix for assessing the level of the involvement of stakeholders in the implementation of the program strategy is developed; the power/interest matrix is modified to represent the nature of the interest more accurately; the model of the strategic cube of stakeholders of projects and programs is built; recommendations for organizing a purposeful impact on the expectations of the stakeholders of the project program are developed to adjust their expectations to facilitate the efficient implementation of the program strategy. The following methods used are – set theory, Euler circles, matrix and graph-analytic methods. The following results were obtained: a classification of project stakeholders was developed depending on the nature of their relationship to the program strategy; the matrix for assessing the level of the involvement of stakeholders in the implementation of the program strategy involves developing the current and desired state; the modified power/interest matrix with the dimension of 2 * 4 contains recommendations for managing stakeholders in each quadrant; the built model of the strategic stakeholder cube contains 20 quadrants; recommendations on the use of the five-stage method for determining the expectations of stakeholders and their adjustment in the context of the strategic management of the project program are formulated. Conclusions. The method was developed for determining the expectations of stakeholders and their adjustment based on an assessment of the level of stakeholder involvement in the implementation of the strategy of the project program, taking into account the classification according to the nature of the relationship to it, which, unlike the existing ones, involves the construction and analysis of a modified power / interest matrix and the strategic cube of stakeholders of projects and programs; this method enables expanding the horizon of analysis and speed of response to changing needs of stakeholders while planning the implementation of the program strategy.Предметом исследования в статье является управление заинтересованными сторонами проектов при реализации стратегии программы. Цель статьи - разработка метода определения ожиданий заинтересованных сторон и их корректировки с позиций стратегического управления программой проектов. В статье решаются следующие задачи: выделить в определенную классификацию стейкхолдеров проектов в зависимости от характера их отношения к стратегии программы проектов; разработать матрицу оценки уровня их привлечения к реализации стратегии программы; модифицировать матрицу "власть/интерес" для более точного представления характера интереса; построить модель стратегического куба заинтересованных сторон проектов и программ; разработать рекомендации по организации целенаправленного воздействия на ожидания заинтересованных сторон проектов программы с целью корректировки их ожиданий для содействия эффективности реализации стратегии программы. Используются следующие методы: теория множеств, круги Эйлера, матричные и графоаналитические методы. Полученные результаты: Разработана классификация стейкхолдеров проектов в зависимости от характера их отношения к стратегии программы. Матрица оценки уровня привлечения стейкхолдеров к реализации стратегии программы предусматривает разработку текущего и желаемого состояния. Модифицированная матрица "власть/интерес" размерностью 2*4 содержит в каждом квадранте рекомендации по управлению стейкхолдерами. Построенная модель стратегического куба заинтересованных сторон содержит 20 квадрантов. Сформулированы рекомендации по использованию метода из пяти этапов для определения ожиданий заинтересованных сторон и их корректировки с позиций стратегического управления программой проектов. Выводы: разработан метод определения ожиданий заинтересованных сторон и их корректировки, основанный на оценке уровня привлечения стейкхолдеров к реализации стратегии программы проектов с учетом классификации в соответствии с характером отношения к ней, который в отличие от существующих предполагает построение и анализ модифицированной матрицы "власть/интерес" и стратегического куба заинтересованных сторон проектов и программ, позволяет расширить горизонт анализа и скорость реагирования на меняющиеся запросы стейкхолдеров при планировании реализации стратегии программы.Предметом дослідження в статті є управління зацікавленими сторонами проектів при реалізації стратегії програми. Мета статті – розробка методу визначення очікувань зацікавлених сторін і їх коригування з позицій стратегічного управління програмою проектів. В статті вирішуються наступні завдання: виділити у певну класифікацію стейкхолдерів проектів залежно від характеру їх ставлення до стратегії програми проектів; розробити матрицю оцінки рівня їх залучення до реалізації стратегії програми; модифікувати матрицю "влада/інтерес" для більш точного представлення характеру інтересу; побудувати модель стратегічного кубу зацікавлених сторін проектів та програм;  розробити рекомендації щодо організації цілеспрямованого впливу на очікування зацікавлених сторін проектів програми з метою коригування їх очікувань для сприяння ефективності реалізації стратегії програми. Використовуються такі методи: теорія множин, кола Ейлера, матричні та графоаналітичні методи. Отримані результати: pозроблена класифікація стейкхолдерів проектів залежно від характеру їх ставлення до стратегії програми проектів. Матриця оцінки рівня залучення стейкхолдерів до реалізації стратегії програми передбачає розробку поточного та бажаного стану. Модифікована матриця "влада/інтерес" розмірністю 2*4 містить у кожному квадранті рекомендації щодо управління стейкхолдерами. Побудована модель стратегічного кубу зацікавлених сторін містить 20 квадрантів. Сформульовані рекомендації щодо використання методу з п’яти етапів для визначення очікувань зацікавлених сторін і їх коригування з позицій стратегічного управління програмою проектів. Висновки: розроблено метод визначення очікувань зацікавлених сторін і їх коригування, заснований на оцінці рівня залучення стейкхолдерів до реалізації стратегії програми проектів з урахуванням класифікації відповідно до характеру ставлення до неї, який на відміну від існуючих передбачає побудову та аналіз модифікованої матриці "влада/інтерес" та стратегічного кубу зацікавлених сторін проектів та програм, що дозволяє розширити горизонт аналізу та швидкість реагування  на мінливі запити стейкхолдерів при плануванні реалізації стратегії програми

Зависимость течения и исхода сепсиса от генетического варианта 3`-области гена аквапорина 4 (AQP4) и коморбидности

Aquaporins 4 and 5 are proteins that form water channels in the cell membrane, participate in the transfer and migration of immune cells, being expressed on many cell types including CNS astrocytes, kidney cells, lungs, and the immune system. We have previously shown that AQP5 genetic polymorphism is associated with different outcomes of abdominal sepsis. Since another common aquaporin protein, AQP4, is also expressed on the surface of immunocompetent cells, determining cell motility, it was suggested that AQP4 may also be important in the pathogenesis of sepsis, and that AQP4 polymorphism may predetermine sepsis severity and outcome. AQP4 rs1058427 genetic polymorphism has not been studied earlier.The aim of the study was to determine the effects of region 3` polymorphism in the AQP4 gene on the clinical course and outcome of sepsis.Materials and methods. The prospective study included 290 ICU patients from three clinical hospitals in Moscow aged 18-75 years with clinical signs of sepsis (SEPSIS-3, 2016).Results. It was found that the minor T allele of the AQP4 rs1058427 gene provides strong protection against septic shock, as among GG genotype carriers septic shock developed in 66%, but in presence of the minor T allele this number dropped two-fold (p=0.009, Fisher’s exact test, OR=1.99, 95% CI: 1.12-3.55, n=290). There was a significant association between AQP4 rs1058427 genetic polymorphism and 30-day hospital mortality in a subgroup of patients with more severe organ dysfunction and higher comorbidity burden (cardiovascular diseases, type II diabetes mellitus) requiring extracorporeal treatment modalities and ventilator support for 5 or more days (n=66). Carriers of the minor T allele showed better survival rates as compared AQP4 rs1058427 GG genotype carriers (5 deaths out of 10 and 47 deaths out of 56, respectively, p=0.003, Fisher’s exact test, n=66, OR=5.22, 95% CI: 1.25-21.82, P=0.009, log-rank criterion).Conclusion. The minor AQP4 rs1058427 T allele is associated with protection against septic shock and better survival in sepsis in a group of ICU patients with high comorbidity burden requiring extracorporeal life support interventions.Аквапорины 4 и 5 - белки, образующие водный канал в мембране клетки, участвующие в движении и миграции иммунных клеток и выявляющиеся на поверхности астроцитов ЦНС, клеток почек, легких, иммунной системы. Ранее мы показали, что генетический полиморфизм AQP5 ассоциируется с различными исходами абдоминального сепсиса. Поскольку другой распространенный аквапорин - белок AQP4 тоже экспрессируется на поверхности иммунокомпетентных клеток, определяя клеточную подвижность, предположили, что и он может иметь значение в патогенезе сепсиса, а полиморфизм AQP4 - определять тяжесть течения и исход сепсиса. Ранее генетический полиморфизм AQP4 rs1058427 при сепсисе не исследовали.Целью исследования явилось определение вклада полиморфизма 3`-области гена AQP4 в течение и исход сепсиса.Материалы и методы. В проспективное исследование включили 290 пациентов ОРИТ трех клинических больниц г. Москвы в возрасте 18-75 лет с клиническими признаками сепсиса (СЕПСИС-3, 2016).Результаты. Обнаружили, что минорный аллель T гена AQP4 rs1058427 защищает от развития септического шока при сепсисе. Среди пациентов-носителей генотипа GG септический шок развился у 66 %, у пациентов с минорной аллелью T – только в половине случаев (Р=0,009, ТМФ, ОШ=1,99, 95% ДИ: 1,12-3,55, n=290). В группе пациентов с более тяжелыми органными нарушениями и высокой частотой коморбидных состояний (сердечно-сосудистые заболевания, сахарный диабет второго типа), нуждающихся в экстракорпоральных методов лечения и находившихся на ИВЛ 5 и более суток (n=66), была обнаружена значимая ассоциация генетического полиморфизма AQP4 rs1058427 и 30-дневной госпитальной летальности. Носители минорного аллеля T выживали чаще по сравнению с пациентами генотипа AQP4 rs1058427 GG (5 летальных исходов из 10 и 47 летальных исходов из 56, соответственно, P=0,003, ТМФ, n=66, ОШ=5,22, 95% ДИ: 1,25- 21,82, P=0,009, лог-ранговый критерий). Заключение. Минорный аллель AQP4 rs1058427 T ассоциируется с защитой от развития септического шока и лучшей выживаемостью при сепсисе в группе пациентов ОРИТ с выраженной коморбидностью и нуждающихся в экстракорпоральных методах жизнеобеспечения

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ З УПРАВЛІННЯ ВИМОГАМИ ТА ЦІННІСТЮ В ПРОЄКТАХ

An analysis of existing research in the area of project requirements management has shown that mostly known approaches aim at identifying, collecting of requirements and using this information to formulate project scope. Later in the traditional project management the execution of works is monitored. When using flexible frameworks, requirements are monitored at the end of each iteration. Given that projects are implemented in resource constraints, which in particular forces project managers to prioritize requirements, it will be logical to consider constraint theory approaches to meet project management requirements. The purpose of this article is to develop a conceptual approach to decision support for project requirements and value management, based on constraint theory. In previous work, the authors have proposed an approach that can relate the requirements of a particular stakeholder to the resources needed to fulfill them and show that such resources can be represented by appropriate vectors. Comparison of these vectors with available resource constraints will provide project management with additional information to make reasonable decisions about resource and requirements management. The concepts of "project resources", "requirements resources", "resource requirements profile", "integral resource profile of project requirements" are defined. The mechanism of formation of resource profiles is shown. The schemes by which requirements resources are correlated with existing project resources are analyzed. The proposed approach at the project initiation stage makes it possible to determine whether resources are available to meet the project requirements or to deliver project value, and, if necessary, to obtain sub-optimal resources allocation decisions, in particular as a result of the implementation of project stakeholder strategies. The developed approach can also be used in the implementation of project monitoring and planning processes.Аналіз проведених досліджень у сфері управління вимогами у проєктах засвідчив, що здебільшого відомі підходи спрямовані на ідентифікацію та виокремлення, збирання окремих вимог та використання цієї інформації для формування змісту проєкту. Надалі в традиційному проєктному менеджменті здійснюється моніторинг виконання робіт. При використанні гнучких фреймворків виконання вимог контролюється наприкінці кожної ітерації. З огляду на те, що проєкти виконуються в умовах обмежених ресурсів, що зокрема змушує керівників проєктів здійснювати рейтингування вимог, логічним буде розглянути підходи теорії обмежень для вирішення завдань управління вимогами у проєктах. У попередніх роботах авторами запропоновано підхід, який дає змогу зв’язати вимоги певного стейкхолдера з ресурсами, які є необхідними для їх виконання, та показано, що такі ресурси можна представити відповідними векторами. Зіставлення цих векторів з наявними обмеженнями за ресурсами надасть керівництву проєкту додаткову інформацію для прийняття ґрунтовних рішень щодо управління ресурсами і вимогами. Визначено поняття «ресурси проєкту», «ресурси вимоги», «ресурсний профіль вимоги», «інтегральний ресурсний профіль вимог проєкту». Показано механізм формування ресурсних профілів. Проаналізовано схеми, за якими ресурси вимог співвідносяться з наявними ресурсами проєкту. Запропонований підхід на етапі ініціації проєкту допомагає визначити, чи достатньо наявних ресурсів для виконання вимог або досягнення цінності проєкту, та, за необхідності, отримати субоптимальні рішення з розподілу ресурсів, зокрема за результатами реалізації стратегій роботи зі стейкхолдерами проєкту. Розроблений підхід також можна використовувати під час виконання процесів моніторингу та планування проєкту

Sustainable Management of Healthcare Settings’ Personnel Based on Intelligent Project-Oriented Approach for Post-War Development

The paper considers the transformation of human resource management processes in the healthcare settings of Ukraine in the context of war and the COVID-19 pandemic. It is noted that the unstable and hostile environment of a healthcare setting during times of crisis leads to the need to change the personnel selection and team formation model to increase the adaptability and resilience of human resources involved in the provision of medical care. The key features of the human resource management process in a turbulent environment are the high migration activity of personnel, which leads to the need to reallocate resources, the need to operate under severe financial constraints, and the need to consider personnel as a non-renewable resource when it is impossible to attract additional resources. To ensure the reliability of the functioning of a medical institution, the transformation of human resource management processes should be based on strategic agility and human resource management, organizational resilience as a resource-based capability, corporate sustainability, and transformation of enterprises’ resources, which can be achieved by applying methodological support for resource management in a multi-project environment. Considering a network of medical institutions as a multi-project environment will allow using the methodology of project-oriented resource management, forming adaptive teams in a multi-project environment, to ensure flexible redistribution of resources both within a single institution and within a network of institutions. It is proposed to use formal transformations to manage a medical institution’s human resources. Applying the proposed approach for managing the human resources of a medical institution is considered. The formation of a project team that satisfies the minimum requirements with the maximum value of the team’s qualification score is considered. It is shown that the use of this methodological support made it possible to choose the composition of the project team with a minimum number and a maximum value of the characteristic

Conceptual Framework of Sustainable Management of the Process of Forming a Project Team with Functional Redundancy

The paper examines the impact of the COVID-19 pandemic on human resource management processes in project-oriented companies. It is proposed to use formal transformations on groups of performers. The use of formal transformations will reduce the influence of the subjective factor and improve the quality of sustainability management decisions made when forming a project team. The formalization of the selection process of applicants and the distribution of work among the performers have been considered. The existing methods of forming a project team with functional redundancy are approximate. Methodological support for the process of forming a project team with functional redundancy, based on a logical-combinatorial approach, and allowing to form project teams under given constraints, is proposed. A method of forming a functionally redundant project team based on formal transformations of groups of performers has been developed. The use of the apparatus of symbolic sequences for the formation of a project team with functional redundancy is proposed. An example of using the proposed method when forming a command with functional redundancy is considered. It is shown that the use of this methodological support makes it possible to select the composition of the project team with the minimum number and the minimum value of the characteristic

Conceptual Framework of Sustainable Management of the Process of Forming a Project Team with Functional Redundancy

The paper examines the impact of the COVID-19 pandemic on human resource management processes in project-oriented companies. It is proposed to use formal transformations on groups of performers. The use of formal transformations will reduce the influence of the subjective factor and improve the quality of sustainability management decisions made when forming a project team. The formalization of the selection process of applicants and the distribution of work among the performers have been considered. The existing methods of forming a project team with functional redundancy are approximate. Methodological support for the process of forming a project team with functional redundancy, based on a logical-combinatorial approach, and allowing to form project teams under given constraints, is proposed. A method of forming a functionally redundant project team based on formal transformations of groups of performers has been developed. The use of the apparatus of symbolic sequences for the formation of a project team with functional redundancy is proposed. An example of using the proposed method when forming a command with functional redundancy is considered. It is shown that the use of this methodological support makes it possible to select the composition of the project team with the minimum number and the minimum value of the characteristic